люцерна
Створені сорти люцерни з урожайністю сухої речовини 11,0-12,5 т/га, насіння 0,4-0,6 т/га, які накопичують в ґрунті 2,5-2,65 ц/га біологічного азоту, що еквівалентно внесенню 7-8 ц/га аміачної селітри:
• Надєжда 2
• Анжеліка
• Зоряна
• Веселка
• Донечка
• Серафіма
НАДЄЖДА 2
Оригінатор: Інститут зрошуваного землеробства НААН
Автори: Тищенко О.Д., Вожегова Р.А., Сахно Г.В., Голобородько С.П., Тищенко А.В.
Походження: Сорт створено методом багатократних доборів з інбредного селекційного матеріалу (S1) сорту Надєжда на фонів різних строків посіву.
Біологічна характеристика. Сорт Надєжда 2 відноситься до виду M.varia, Mart. середньостиглий, високорослий, зимостійкий, добре відростає навесні та після укосів. Розетка весняного та осіннього відростання прямостояча, кущ прямостоячий, облистяність середня, прилисники широкі, слабо опушенні, забарвлення вінчика від темно-фіолетового до світло-бузкового, Боби коричневі від 1,5 до 4 завитків. Насіння жовте.
Характерна риса ссорт поєднує високу кормову та насіннєву продуктивність з високою азот фіксуючою та адаптаційною здатністю.
Урожайність: насіння – 3,5-6,8 ц/га, зеленої маси – 590-680 ц/га, сухої речовини – 140-160 ц/га.
Сорт занесений до Державного реєстру сортів України з 2014 року.
АНЖЕЛІКА
Оригінатор: Інститут зрошуваного землеробства НААН
Автори: Тищенко О.Д., Голобородько С.П., Сахно Г.В., Тищенко А.В.
Походження: Сорт створено методом багатократних доборів з сорту Vertus на фоні пізньолітніх посівів.
Біологічна характеристика. Сорт Анжеліка відноситься до виду M. varia Martyn. середньостиглий, високорослий, зимостійкий, добре відростає навесні та після укосів з тривалим періодом осінньої вегетації. Розетка весняного та осіннього відростання прямостояча, кущ прямостоячий, облистяність середня, листя середньої величини зворотньояйцевидної форми, із слабким опушенням і слабим восковим нальотом. Прилистник вузьколанцетний, зазублений, з гострим верхівковим зубцем. Китиця циліндрична, крупна, середньої щільності. Забарвлення віночка від світло до темно-бузкового. Боби коричневі, середньої крупності від 1,5-3,5 завитків. Насіння жовте, нирковидної форми.
Характерна риса сорт поєднує високу насінєву та кормову продуктивність, коренева система стержнево-розгалуженого типу з добре вираженим головним коренем з тривалим періодом осінньої вегетації.
Урожайність: насіння – 4,2-5,8 ц/га. зеленої маси 456-630, сухої речовини – 114-160. Якість корму з вмістом: протеїну 21,0-24,6%, каротину в листках 125,60 мг/кг, стеблах – 13,45 мг/кг.
Сорт Анжеліка знаходиться в Державному сортовипробуванні з 2011 року.
ДОНЕЧКА
Оригінатор: Інститут зрошуваного землеробства НААН
Автори: Тищенко О.Д., Андрусіва Л.В., Науменко В.В., Тищенко А.В.
Походження: Сорт виведений методом штучної гібридизації між синтетичною популяцією та сортом Rambler з наступними багатократними доборами у травосумішках, по комплексу господарсько-цінних ознак на фоні пізньолітніх посівів.
Біологічна характеристика: Сорт Донечка відноситься до виду M. varia Martyn. синьогібридної групи сортів, середньостиглий, високорослий, зимостійкий, високо пластичний, добре відростає навесні та після укосів. Розетка весняного та осіннього відростання напівпрямостояча, кущ середньої висоти напівпрямостоячий, облистяність середня, листя середньої величини зворотньояйцевидної форми, із слабким опушенням та слабким восковим налетом. Прилистник вузьколанцетний, зазублений, з гострим верхівковим зубцем. Китиця циліндрична, крупна, середньої щільності. Забарвлення віночка від світло до темно-бузкового. Боби коричневі, середньої крупності від 1,5-3,5 завитків. Насіння жовте, нирковидної форми.
Характерна риса сорт для пасовищного використання, добре утримується у травосумішках зі багаторічними злаковими травами, могутня коренева система стержнево-розгалуженого типу з добре вираженим головним коренем.
Урожайність: зеленої маси складає 473-580, сухої речовини – 103-145, насіння – 2,6-5,3 ц/га. У зеленій масі міститься каротину в листках 124,63 мг/кг, стеблах – 13,45 мг/кг, протеїну – 20,45%.
Азотфіксуюча активність складає 2374 нмоль/росл.год. проти 1579 – у стандарту.
Сорт Донечка знаходиться в Державному сортовипробуванні з 2011 року.
ЗОРЯНА
Оригінатор: Інститут зрошуваного землеробства НААН
Автори: Тищенко О.Д, Гасаненко Л.С., Андрусіва Л.В., Науменко В.В., Гладков С.О.
Походження: Сорт Зоряна створено шляхом насичуючих схрещувань між багатопластинчатими формами люцерни, з наступними доборами рослин з ознакою поліфілії.
Біологічна характеристика Сорт Зоряна відноситься до виду M. sativa L.,середньостиглий, високорослий, зимостійкий, високо пластичний, добре відростає навесні та після укосів, висока стійкість до Fusarium oxysporum та інших видів грибів роду Fusarium. Сорт характеризується підвищеною азотфіксуючою здатністю та ознакою поліфілії. Розетка весняного та осіннього відростання прямостояча, кущ високорослий, прямостоячий, облистяність середня, довжина центрального листочка від середнього до довгого. Забарвлення віночка від світло до темно-бузкового. Боби коричневі, середньої крупності від 1,5 до 3,5 завитків. Насіння жовте, нирковидної форми, маса 1000 насінин – 1,95-2,1 г.
Характерні риси сорту: підвищена азотфіксуюча здатність, ознака поліфілії, могутня коренева система, стержнево-розгалуженого типу з добре вираженим головним коренем. Особливість нового сорту є те, що 10-15% рослин несуть ознаку багатопластинчастості (4-7 листочків).
Урожайність: зеленої маси складає 463-680, сухої речовини – 103-147, насіння – 3,9-5,9 ц/га, що вище стандартного сорту Надєжда, відповідно на 13,0; 17,0 та 18,8%. У зеленій масі сорту Зоряна міститься каротину в листках 114,33 мг/кг, стеблах – 11,25 мг/кг, протеїну – 20,25%.
Азотфіксуюча активність складає 2344 нмоль/росл.год. проти 1544 – у стандарту.
Сорт Зоряна сінокісного типу, занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатнихдля поширення в Україні з 2010р.
СЕРАФІМА
Оригінатор: Інститут зрошуваного землеробства НААН
Автори: Тищенко О.Д, Гасаненко Л.С., Андрусіва Л.В.
Походження: Сорт виведений методом штучної гібридизації між видами M.coerulea Less. та M.sativa L. з наступними багатократними доборами по комплексу господарсько-цінних ознак на фоні пізньолітніх посівів.
Біологічна характеристика. Сорт Серафіма відноситься до виду M. sativa L.,середньостиглий, високорослий, зимостійкий, високо пластичний, середня стійкість до Fusarium oxysporum sp., добре відростає навесні, та після укосів. Розетка весняного та осіннього відростання прямостояча, кущ високорослий, прямостоячий, облистяність середня, листя середньої величини зворотньояйцевидної форми, із слабким опушенням і слабим восковим налетом. Прилистник вузьколанцетний, зазублений, з гострим верхівковим зубцем. Китиця циліндрична, крупна, середньої щільності. Забарвлення віночка від світло до темно-бузкового. Боби коричневі, середньої крупності від 1,5-3,5 завитків. Насіння жовте, нирковидної форми, маса 1000 насінин – 1,9-2,0 г.
Характерна риса сорту стержнево-розгалужена коренева система, з добре вираженим головним коренем, висока азотфіксуюча активність. Він здатний накопичувати у ґрунті 2,42 ц/га біологічного азоту.
Урожайність: насіння 2,6-6,3 ц/га, зеленої маси 490-690 ц/га, сухої речовини 123-170 ц/га з вмістом протеїну 20,0-21,0%, каротину 90,0-
110,5 мг/кг зеленої маси у листках та 11,25-13,40 у стеблах.
Сорт люцерни Серафіма сінокісного типу, занесений до Реєстру сортів рослин України для Степу, Лісостепу, Полісся з 2004 року.
ВЕСЕЛКА
Оригінатор - Інститут зрошуваного землеробства НААН
Автори: Л.С.Гасаненко, О.Д. Тищенко, Л.В.Андрусіва, С.О. Гладков, С.О.Гасаненко.
Сорт виведений методом ступінчатої гібридизації (Прогрес х Надєжда) х (Синська х Надєжда) з наступними багатократними доборами по комплексу господарсько-цінних ознак на фоні пізньолітніх посівів.
Біологічна характеристика. Сорт відноситься до виду M.variа строкатогібридної групи сортотипів. Кущ, розетка весняного і осіннього відростання прямостоячі. Галузистість добра, кущіння середнє, облистяність 49-51%. Листя середньої величини, зворотньояйцевидної форми, темно-зелені із слабким опушенням. Прилистки вузьколанцетні. Китиця від коротко до довго-циліндричної, середньої щільності – 7-8 квіток на 1 см. Насіння нирковидної форми, середньої крупності, жовте. Відростання весною гарне, після скошування швидке. Специфічні особливості сорту: коренева система добре розвинена.
Урожайні дані: сухої речовини – 113-170 ц/га; насіння – 2,3-8,0 ц/га.
Якість кормової продукції: вміст протеїну -20,0-21,0%, каротину - 68,0-70,0 мг/кг.
Сорт занесений до Державного реєстру сортів рослин з 1998 р. Зона вирощування Степ.
Технологія вирощування
Люцерну вирощують у польових, кормових, ґрунтозахисних сівозмінах з півтора-дворічним використанням. Часто її сіють на запільних ділянках і використовують 4-5 років. Кращі попередники озимі і ярі зернові, просапні культури. Сіють люцерну під покрив і безпокривними посівами. Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину 27-30см. Весняним обробітком добре розпушують і вирівнюють ґрунт за допомогою комбінованих знарядь РВК-3,6, ЛК-4, Європак чи ін.
Фосфорні і калійні добрива найефективніше внести під оранку в підвищеній нормі - Р90-120К90-120. Вони будуть використовуватись покривною культурою, а в наступні роки їх післядія буде працювати на люцерну. Щорічно люцерну підживлюють фосфором і калієм Р30- 60К30-60. Азотні добрива вносити недоцільно, оскільки вони пригнічують діяльність бульбочкових бактерій.
На ґрунтах, що бідні на мікроелементи, ефективними є молібден, бор, марганець. Молібден сприяє засвоєнню азоту з повітря, покращує використання з ґрунту фосфору. Бор підвищує насіннєву продуктивність, бере участь у вуглеводному обміні речовин.
Насіння перед сівбою протруюють фундазолом. Удень сівби в затіненому приміщенні насіння обробляють розоторфіном. Внаслідок інокуляції урожайність підвищується на 20-30%.
Сіють одночасно з покривною культурою зернотрав'яною сівалкою СЗТ-3,6 рано навесні рядковим способом. Кращими покривними культурами є однорічні трави на зелений корм та ярий ячмінь. Норма висіву 14-18 кг/га, а при якісній підготовці насіння і ґрунту до сівби її доцільно зменшити до 10-12 кг/га. Глибина загортання насіння 1,0-3,0 см. Можливі безпокривна весняна та літня сівба люцерни. Кращі строки літньої сівби припадають у зоні Полісся і Лісостепу на період з 20 червня до 15-20 липня, у Степу можна сіяти до 10-15 серпня. Основною вимогою при цьому є достатня вологість ґрунту.
Зразу ж за сівбою поле коткують. Для боротьби з бур'янами можна використовувати, залежно від того чи це покривний, чи безпокривний посів, наступні гербіциди: базагран, зенкор, керб, набу. поаст, півот, трефлан.
Від пошкодження шкідниками (довгоносики, клопи, попелищ, совки, галиці, трипси, вогнівки, лучний метелик, фітономус, товстоніжки) посіви обприскують такими інсектицидами: актеллік, арріво, Бі-58 новий, волатон, діазинон, дурсбан, золон, кінмікс, фастак, штефесін.
Для захисту від ураження хворобами (пероноспороз, бура плямистість) в період вегетації люцерну обприскують фунгіцидами авіксил, або оксіхом 0,3-0,4% суспензією препарату.
Скошують люцерну на зелену масу 2-4 і більше разів, випасають 4-7 разів. Інтервал між скошуваннями 35-40 днів. Перший укіс проводять у фазі бутонізації, останній укіс приблизно за ЗС днів до настання морозів. На силос і сінаж косять на початку цвітіння. Висота зрізу рослин 7-8см, восени - не менше 10-12 см. Корисно для кращого відростання люцерни один раз в рік косити її на початку цвітіння. При скошуванні на початку бутонізації рослини не встигають створити достатній запас пластичних речовин для закладання бруньок у зоні кущіння, відростання нових пагонів йде в основному за рахунок стеблових бруньок. Внаслідок цього травостій слабшає, урожайність зменшується.
Перед збиранням насіння для прискорення, одночасності достигання і підсушування вегетативної маси проводять десикацію. За 7 днів до збирання при побурінні 80-85% бобів посіви обприскують десикантами баста або реглон супер.
При безпокривній весняній сівбі люцерни насіння можна одержати в рік сівби. Сіють в квітні широкорядним (45-60 см) способом з низькою нормою висіву - 2-4 кг/га. Обов'язковим є застосування гербіцидів. Насіння збирають з першого укосу при побурінні 85-90% бобів.
Люцерна жовта, або серповидна Medicago sativa L.Цей вид люцерни більш посухостійкий та зимостійкий, ніж люцерна синя. Погано відростає після скошування, врожайність набагато поступається люцерні синій, тому не набула значного поширення. Кормова цінність добра, охоче поїдається тваринами. У 100кг зеленої маси у фазі цвітіння міститься 22-23 к.о., в сіні - 57к.о. Добре витримує випасання. До ґрунтів не вимоглива.
Сорти: Київська строкатогібридна, Марусинська 425, Дединівська жовтогібридна 191.