Пасовища
Почався пасовищний сезон. Технологія випасу - найбільш суттєвий і головний фактор у збереженні пасовищного травостою та тривалості його використання.
Використовуючи свободу руху, тварини після деякого вдоволення голоду в пошуку смачних рослин поїдають їх вщерть та витоптують решту травостою. Разом з тим менш поживні, грубо-стеблові, отруйні та неїстівні рослини розростаються, витісняючи ослаблені інтенсивним спасуванням цінні в кормовому відношенні трави.
Як правило, тварини поїдають спочатку високорослі рослини. З часом ці трави випадають і формується низькорослий травостій, у ботанічному складі якого переважають низові злаки.
Часте та низьке стравлювання травостою не тільки ослаблює надземну частину рослин, а й спричиняє зниження в 6-7 разів всмоктувальної сили кореневої системи. Дослідженнями встановлено, що найоптимальніша висота травостою для спасування - 15-20 см, коли корова здатна з'їсти до 10-15 кг сухої речовини трави. Більшості пасовищних трав властива отавність - відростання після відчуження.
За даними дослідних установ, тонконіг лучний, мітлиця біла, конюшина повзуча витримують 4-5-кратне випасання, тоді як тимофіївка лучна лише 2- разове.
За швидкістю відростання злакові трави можна розташувати в такій послідовності: грястиця збірна, вівсяниця лучна, стоколос безостий, тонконіг лучний, вівсяниця червона, тимофіївка лучна.
Гарною отавністю характеризуються із злакових - грястиця збірна, райграс багаторічний, тонконіг лучний, стоколос безостий, з бобових - конюшина повзуча, люцерна, конюшина червона.
Потенційна тривалість продуктивного використання у всіх трав - понад 10 років.
У результаті безперервного випасання одні і ті ж рослини та Їх отава за пасовищний період багаторазово відчужуються, не встигаючи створити необхідний запас поживних речовин.
За сприятливих умов трава за 7-10 днів відростає на 7-12 см і стає доступною для скошування. Тому для окремих рослин, які характеризуються високою поживністю і добре поїдаються, при беззмінному і безсистемному випасі створюються несприятливі умови.
Нерідко на луках крім основних кормових лукопасовищних трав трапляються рослини, які поїдаються худобою, але негативно впливають на якість молока і здоров'я тварин. До таких рослин належать: полин (псує смак молока), щавель кінський (молоко набуває кислого смаку, швидко зсідається). При поїданні коровами трав родини жовтецевих у молока з'являється червонуватий відтінок та неприємний гіркий смак; молочаїв - розове забарвлення; підмаренників - голубувате; перцю водяного - синє; хвощів - синюватий відтінок і скисання.
За впливом на тварин рослини поділяються на такі групи:
- збуджуючі центральну нервову систему: вех отруйний, белена чорна, дурман звичайний;
- пригнічуючі та паралізуючі центральну нервову систему: чистотіл великий, всі види пікульника;
- діючі на шлунково-кишковий тракт та серцево-судинну систему: чемериця біла, болиголов плямистий, березка польова, повитиці;
- пригнічуючі органи дихання: свиріпа звичайна, жерушник лісовий та болотяний;
- руйнуючі в організмі вітамін В і (тіамін): хвощі.
Для боротьби з бур'янами на пасовищах необхідно застосовувати всі доступні заходи.
Як наслідок, при безсистемному випасанні змінюється видовий склад рослин. Крім того, спостерігається негативний вплив і на грунт пасовища. Ущільнення грунту спричиняє збільшення його об'ємної маси, зменшення пористості, зниження аерації. А в результаті знижуються продуктивність пасовища і якість корму. Потрібно застосовувати системний випас.
Дослідження щодо ефективності системного випасання свідчать, що через 2 роки використання при безсистемному випасі травостій нижчий у 2 рази і рідший у 3 рази, ніж при системному.
Поняття "системне використання пасовища" дуже ємне. Сюди відносяться загінний, порційний, почасовий, ділянковий, регульований випас.
Тривалість перебування тварин на відведеній ділянці визначається виходячи із конкретних умов. Але регульоване системне використання травостою пасовищ без додаткових виробничих витрат сприятиме подовженню продуктивного їх використання, збільшенню продуктивності, підвищенню якості корму та зниженню собівартості продукції тваринництва.